Минає 75 років, як наша українська земля звільнилася від фашистського гніту, як світлий травень приніс  оповите безмежною радістю свято.  

   На жаль, сьогодні вже немає серед односельців ветеранів, які пережили цю страшну війну. Немає поряд тих, хто відстояли свободу і незалежність Батьківщини. Пам'ять про них непідвладна часу, як непідвладна часу любов до рідної землі. Так було і буде завжди – і через десять років, і через століття.

   Пам’ятаймо завжди: їм довелося замерзати в окопах, іти на шалений ворожий вогонь, ховати товаришів і гоїти власні рани, але вони вистояли, аби ми змогли народитися й радіти життю.

  Цієї весни життя внесло свої корективи. Ми не зможемо організовано вийти на мітинг-реквієм , щоб згадати  героїв, ушанувати пам'ять про них  хвилиною мовчання, покласти живі квіти, але  кожен із нас повинен у душі, в серці пом’янути предків, чиї імена викарбувані на гранітних скрижалях  Перемоги.

  Світла і вічна пам'ять загиблим воїнам! Честь і слава живим героям!